Законопроект подано на виконання вимог Прикінцевих положень Закону України від 24 вересня 2008 року № 586 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» та відповідного плану Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2008 року стосовно організації підготовки проектів актів, необхідних для реалізації зазначеного Закону.
Законопроектом пропонується внесення змін до законів України "Про міліцію" і "Про дорожній рух" щодо визначення порядку та повноважень органів міліції щодо нарахування штрафних балів за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За результатами вивчення положень законопроекту вважаємо за необхідне висловити наступні зауваження і пропозиції щодо його змісту:
1. Із аналізу статті 42-1, якою пропонується доповнити Закон України «Про дорожній рух», видно, що нарахування штрафних балів пов’язано зі скоєнням водієм правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У випадку нарахування 30 і більше штрафних балів на протязі року з дня вчинення водієм транспортного засобу правопорушення на нього покладається обов’язок скласти теоретичний іспит з перевірки знань правил дорожнього руху. На перший погляд, такий захід не можна розцінювати як адміністративне стягнення, скоріше його можна віднести до інших заходів адміністративного примусу. Але якщо врахувати, що наслідком нескладання особою теоретичного іспиту або складення його з незадовільною оцінкою є вилучення посвідчення водія транспортного засобу і талону до нього, то стає очевидним, що фактично водій транспортного засобу за
систематичне (два і більше) порушення Правил дорожнього руху (за скоєння кожного з них окремо він, до речі, вже був притягнутий до адміністративної відповідальності) позбавляється спеціального права, а саме права керування транспортними засобами. Отже, фактично йдеться про притягнення особи до адміністративної відповідальності і накладення стягнення, але у спосіб, не передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). З огляду на цю обставину виникає питання відповідності цих положень законопроекту вимогам статті 56 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (а за законопроектом штрафні бали нараховуються на підставі винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності).
Крім того, законопроектом передбачається, що посвідчення водія та талон до нього вилучаються в порядку, визначеному підзаконним актом. Але, враховуючи вищевикладене, Кабінет Міністрів України у даному випадку не повинен визначати порядок вилучення посвідчення водія транспортного засобу і талону до нього, оскільки така процедура передбачена на законодавчому рівні (КУпАП, Кримінальний кодекс України).
2. Як уже зазначалось, нарахування штрафних балів нерозривно пов’язано зі скоєнням адміністративних правопорушень. В зв’язку з цим доцільно проаналізувати дію ст.ст. 14-1, 251, 258 в редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», оскільки вони безпосередньо стосуються і нарахування штрафних балів, запропонованих законопроектом, який розглядається.
Зазначеними статтями встановлено порядок виявлення та притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Недосконалість цих новел проявляється в тому, що ними встановлюється своєрідна презумпція вини власника транспортного засобу (ст. 14-1), на якого в разі фіксації правопорушення, вчиненого з використанням належного йому транспортного засобу фактично покладається обов’язок доводити відсутність своєї вини, причому уже після винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення. В разі доповнення КУпАП положеннями про нарахування штрафних балів ця недосконалість закону лише посилиться. В обґрунтування цієї думки можна звернути увагу на наступні можливі ситуації:
а) на момент скоєння правопорушення, яке було зафіксовано за допомогою спеціальних технічних засобів, власник знаходився увідрядженні за тисячі кілометрів від місця його скоєння, а транспортним засобом керувала особа, якій видано довіреність на право володіння та користування цим транспортним засобом (кількість таких осіб законодавством не обмежується і досить непросто буде встановити, хто саме з них знаходився за кермом і скоїв правопорушення). Не зважаючи на це саме власник буде притягнутий до адміністративної відповідальності і саме йому відповідно до законопроекту будуть нараховані штрафні бали;
б) співвласниками транспортного засобу можуть бути декілька осіб, і всі вони мають право керувати, або користуватись ним. При цьому зовсім не обов’язково, щоб саме співвласник знаходився за кермом, для правомірного користування цим транспортним засобом достатньо, щоб він знаходився у ньому, а керувати транспортним засобом і скоїти правопорушення, яке буде зафіксовано за допомогою спеціальних технічних засобів, може третя особа, яка має посвідчення водія відповідної категорії. За логікою діючих статей КУпАП і законопроекту до адміністративної відповідальності в цьому випадку буде притягуватись співвласник, на ім’я якого зареєстрований транспортний засіб, і саме йому будуть нараховані штрафні бали;
в) власником транспортного засобу може бути особа, яка не є водієм, не має відповідного посвідчення. Власник користується цим автомобілем за допомогою водія за договором найму. Як і в попередніх випадках, до адміністративної відповідальності будуть притягувати саме власника транспортного засобу і, відповідно, нараховувати йому штрафні бали, хоча він взагалі не є суб’єктом цього правопорушення, оскільки він не є водієм;
г) власником транспортного засобу є юридична особа. За правопорушення, які передбачені статтями КУпАП, відповідальність можуть нести виключно фізичні особи. Незрозуміло, кого і яким чином будуть притягувати до адміністративної відповідальності, і кому будуть нараховуватись штрафні бали. Очевидно, що в цьому випадку водій, який скоїв адміністративне правопорушення, взагалі уникає не тільки відповідальності, але і нарахування йому штрафних балів;
д) здійснення пасажирських перевезень на автобусному маршруті протяжністю понад п'ятсот кілометрів повинні здійснювати не менше як два водії. В разі скоєння ними під час руху по маршруту адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, які будуть зафіксовані за допомогою спеціальних технічних засобів, вони обидва можуть уникнути відповідальності і, відповідно, їм також не будуть нараховані штрафні бали. Аналогічна ситуація буде з водіями, які займаються перевезенням вантажів на значну відстань («далекобійниками»).
Цей перелік можна було б продовжити, але навіть з цього видно, що одні водії опиняються в привілейованому положенні в порівнянні з іншими водіями, які є безпосередніми власниками транспортних засобів. Це не узгоджується з положеннями статті 24 Конституції України, заякою всі громадяни є рівними перед законом. Про нерівноправне становище свідчить також і той факт, що застосовувати штрафні бали можливо буде тільки щодо резидентів України, оскільки застосування цих заходів щодо іноземців – водіїв, які тимчасово знаходяться на території України, або перетинають її транзитом, або тимчасово працевлаштувались на території України, неможливе.
З вищевикладеного видно, що значна кількість правопорушників мають можливість не тільки уникати нарахування їм штрафних балів, а й взагалі ухилятись від адміністративної відповідальності, але законопроектом, на жаль, не пропонується удосконалення відповідних положень КУпАП.
Одночасно з цим слід звернути увагу на те, що характер скоєного адміністративного правопорушення або його наслідків не завжди відповідає кількості штрафних балів, які мають нараховуватись згідно з проектом. Так, притягнення до адміністративної відповідальності водія за керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком тягне нарахування 7 штрафних балів (ч. 5 ст. 121 КУпАП), а за спричинення пішоходу легких тілесних ушкоджень в результаті наїзду на нього (ст. 125 КУпАП) штрафні бали взагалі нараховуватись не будуть.
3. Статтею 30 КУпАП при накладенні такого адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, робиться виняток для певної категорії осіб, до яких відносять тих, хто користується транспортними засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, учасником, якої є особа. Законопроектом же не робиться жодних винятків для цієї категорії осіб, тому в разі прийняття законопроекту інвалід може бути позбавлений прав керування транспортним засобом у випадку, коли 4 рази проїде з забрудненим номером і один раз з незастебнутим ременем безпеки. Це може привести до порушення вимог ст. 22 Конституції України, яка вимагає, щоб при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускалось звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
4. У статті 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр. В той же час законопроектом передбачається, що відомості про нараховані водієві транспортного засобу штрафні бали вносяться до автоматизованої інформаційної системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. З тексту законопроекту не зрозуміло, чи йдеться про один і той же реєстр, чи ці реєстри різняться між собою. Якщо це один і той же реєстр, то доцільно було б, щоб його назва в тексті закону була однаковою.
У той же час реалізація положень законопроекту в частині створення та функціонування автоматизованої інформаційної системи реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, всупереч твердженню, яке міститься у Пояснювальній записці до проекту, потребуватиме певних бюджетних витрат (розробка відповідного програмного забезпечення, необхідність додаткової кількості комп’ютерної техніки та обладнання для неї, працевлаштування операторів, які будуть наповнювати та обслуговувати цей реєстр і таке інше). Аналогічно до цього певних бюджетних витрат потребуватиме випуск талонів до посвідчення водія транспортного засобу нового зразка, на яких згідно законопроекту буде нанесений відповідний носій ідентифікаційних даних (магнітна смужка, мікросхема тощо).
Тому відповідно до вимог частини другої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту необхідно додати відповідне фінансово-економічне обґрунтування та вказати джерела покриття бюджетних витрат.
5. Незрозумілим є положення законопроекту щодо використання талонів до посвідчення водія транспортного засобу як платіжних карток для сплати штрафів.
Відповідно до вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Талони до посвідчення водія транспортного засобу є документом, який видається громадянам України відповідними структурними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а платіжна картка є спеціальним платіжним засобом, емітованим банківською установою, є її власністю і має певний термін дії. Платіжна картка стає таким засобом після укладання відповідного договору з банком, відкриття відповідного банківського рахунку і внесення або перерахування певної суми грошей на цей рахунок.
Відтак не зрозуміло, як можна талон до посвідчення водія транспортного засобу, який видається громадянину, і платіжну картку, яка є власністю банка, поєднати в одне ціле, щоб цей предмет можна було використовувати для сплати штрафів.
6. Положення ст. 42-1, якою пропонується доповнити Закон України «Про дорожній рух», потребують також внесення доповнень доч. 10 ст. 15 цього ж Закону, в якій дається перелік осіб, яким забороняється керування транспортними засобами.
7. Підсумовуючи викладене, Головне науково-експертне управління вважає, що замість громіздкого і недосконалого порядку нарахування штрафних балів доцільним було б внесення відповідних змін до статей КУпАП, які встановлюють відповідальність водіїв за порушення Правил дорожнього руху. Зазначеними змінами слід передбачити відповідальність за кваліфікуючою ознакою у вигляді систематичного порушення саме тих положень Правил дорожнього руху, за які пропонується нарахування штрафних балів. Справедливим адміністративним стягненням у цьому випадку буде позбавлення спеціального права – права керування транспортними засобами.
Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект пропонуємо відхилити.
Керівник Головного управління В. І. Борденюк
Вик.: Ю.П. Матєров, тел. 235-79-22