Після незвично холодного грудня німецькі дороги нагадують українські – дірки, дірки, дірки. 2011 року уряд планує виділити на ремонт шляхів 2,3 мільярди євро. Тим часом учені працюють над супер-асфальтом.
 
У Німеччині – 650 тисяч кілометрів доріг. Холодна та сніжна зима цього і попереднього року призвела до того, що, за оцінками експертів, 40 відсотків автошляхів перебувають в аварійному стані. Федеральний та земельні уряди щороку витрачають на ремонт доріг мільярди євро.

Дірки виникають, коли вода замерзає і буквально рве асфальт. Як можна цьому запобігти? Над цим незалежно один від одного працюють учені. "Коли мороз дістається до нижнього шару асфальту, важливо знати, які властивості має ґрунт, - розповів інженер Франк Лідлофф з Ерфурта тижневику Der Spiegel. – Сьогодні при будівництві доріг на це мало звертають уваги". Вчений намагається з’ясувати, скільки води просякає крізь асфальт за певної температури та на якому ґрунті – земляному, піщаному чи глиняному. У величезному холодильнику Лідлофф зберігає проби ґрунту з будівельних майданчиків. Його мета – створити комп’ютерну модель, яка б вираховувала оптимальну товщину асфальтового покриття для різних ґрунтів.

Нанотехнології під колесами

Покращити властивості асфальту намагаються і інші вчені. Інженери мюнхенської фірми NanoSky використовують для ремонту доріг суперсучасні нанотехнології. Вони розробили суміш з полімерів, латексу та діоксиду силіцію, яка додається в будівельний цемент. "Це робить основу для асфальту абсолютно водостійкою, - каже виконавчий директор фірми Ґюнтер Ґанґ. – Таким чином, покриття залишається цілим навіть за сильного морозу". З використанням нанотехнологій вже проведено ремонт частини автобану в сусідній з Німеччиною Австрії.

Дещо інакший підхід обрав інженер Гартмут Бекедаль з університету міста Вупперталя, автор наукової книжки "Дірка в асфальті". Він намагається створити будівельну суміш для швидкого латання дірок на дорогах. Ця суміш містить полімери та мастику і має триматися на морозі краще, ніж звичайний асфальт. Свої досліди вчений проводить майже в себе вдома – місто Вупперталь дозволило йому покрити невелику смугу міської дороги. Щогодини по ній їздять 60 автобусів, але асфальт залишається "як новенький", каже Бекедаль.