На Святвечір майже чи не кожен житель області  поспішає до рідних чи то з міста в село, чи  з одного населеного пункту в інший щоб у великій родині зустріти народження сина Божого.
Так  було і 6 січня цього року (як і кожного року) в напрямку з Івано-Франківська до Коломиї  вже з самого обіду тягнулася верениця різноманітних автівок. Хтось їхав у ближні села, а хтось і далі за Коломию. В цьому потоці їхала молода сім»я , з грудною дитиною, жигулем,  на вигляд  таки стареньким.
     З давніх давен є в народі традиція - на Святвечір, перш ніж сісти до святкової вечері, майже всією родиною приходити на цвинтар, на могили рідних, щоб запалити свічку, проговорити «Отче наш». Тому обабіч доріг, біля цвинтарів, у цей день завжди припарковано багато автомобілів різної масті. Гонорові газди ставлять свої автівки, як попало і де попало. Тут правила дорожнього руху майже не діють. Автомобілі знаходяться по двох узбіччях проїзної частини траси , навіть на заокругненнях доріг. Цього року було так само.
      Багато людей було на цвинтарі в с.Лісний Хліби чин, Коломийського району. Хтось ішов до могил рідних, а хтось уже повертався. Повертався додому і батько з п»ятирічним сином. Та щось відволікло батька і маленька дитинка, яка звісно  ще не розуміла дорожніх правил, пробігла серед припаркованих автівок і вибігла на проїздну частину де в цей час старенькими жигулями молода сім»я  їхала на могили до своїх рідних… Запищали гальма в автомобілі та уникнути трагедії не вдалося. Від сильного удару хлопчика відкинуло вгору і вперед на декілька метрів, на холодний,твердий асфальт. Розпачливі крики напевно і мертвих, з гробів підняли. Люди  забігали не знаючи, що робити. Хтось підняв дитинку на руки,заметушився. Хтось голосно молився до Бога – просив порятунку для маляти. «Чия дитина, де батьки ?» -  кричали люди. Прибіг батько , перебрав свого синочка на руки , сів у буса і гайда до лікарні.
   Натовп збільшувався, хто не бачив трагедії розпитував , що сталося. «Може  все буде добре» - з надією говорили. Одні підходили до місця трагедії, інші відходили. І тільки  водій жигулів блідий стояв на обочині похиливши голову та його молода дружина. Вона тримала у руці черевичок хлопчика і якось ніби всім, а більше до себе говорила: «у мене в машині грудна дитина її бабуся і дідусь чекають».
    Невдовзі приїхали інспектори ДАІ, почали виконувати свої обов»язки. Біля них знаходився водій автомобіля, який вчинив ДТП і ще один старший чоловік. «Помер мій внук»- сльозливо  говорив знайомим , які час від часу підходили до нього.
  На вулиці темніло, в небі  ясно світився місяць і зірки. Можливо там запалала нова – душенька маленького хлопчика? Цвинтар мерехтів сотнями свічок , як пам»ять  про тих хто пішов у вічність і хто ніколи вже не піде в коляду… Не буде більше коляди і в тієї дитинки, яку не вберегли дорослі.